reforef.ru 1 2 3




МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет «Львівська політехніка»

ТИМОЩУК Мирослава Романівна

УДК 338.45:621

ОЦІНЮВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ТА ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ


Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами

(машинобудування та приладобудування)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів - 2008


Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Національному університеті «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: – доктор економічних наук, професор,

Кузьмін Олег Євгенович,

Національний університет

«Львівська політехніка»,

Інститут економіки і менеджменту,

директор,

кафедра менеджменту

і міжнародного підприємництва,

завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Андрушків Богдан Миколайович, Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя,

кафедра менеджменту

підприємницької діяльності,

завідувач кафедри

кандидат економічних наук, доцент

Качмарик Ярослав Дмитрович,

Львівська комерційна академія,

кафедра економіки підприємства,

доцент
Захист відбудеться „__” 2008 р. о __ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті «Львівська політехніка» за адресою: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 12,
IV навчальний корпус, ауд. 209-А.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету „Львівська політехніка” за адресою: 79013, м. Львів,
вул. Професорська, 1.

Автореферат розісланий „___” 2008 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук А.С.Завербний

Актуальність теми. У ринкових умовах господарювання вирішення окремих завдань організування виробництва продукції машинобудівних підприємств, упровадження нових технологій, оновлення асортименту продукції, оптимізації використання виробничих ресурсів на певний час могло забезпечити зниження витрат виробництва, однак не гарантувало ефективності функціонування підприємств упродовж тривалого періоду часу, яка істотно стала залежати від конкурентного статусу підприємств, системності врахування і швидкості реагування на зміну зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на його рівень, зокрема соціальних та екологічних, кон’юнктури ринку, логістичної мережі, комплексу маркетингу, інноваційних наукових досліджень і конструкторських розробок тощо.

Проблеми стратегічного управління та індикативного планування розвитку суб’єктів господарювання активно досліджувалися і достатньо повно описані у працях таких вітчизняних і зарубіжних науковців, як Б. Андрушків, І. Ансофф, Н. Афанасьєв, Б. Гаврилишин, В. Геєць, В. Герасимчук, М. Кизим, О. Кузьмін, Е. Лібанова, В. Марцин, А. Матвійчик, Л. Мельник, А. Мордвинцев, Б. Мізюк, Г. Мінцберг, А. Наливайко, С. Оборська, Є. Панченко, В. Пономаренко, Ж. По-плавська, М. Портер, А. Старостіна, О. Тридід, З. Шершньова. Ними дослід-жено умови і закономірності соціально-економічного розвитку, висвітлено особ-ливості перебігу цих процесів в економічних системах різних типів, нагромад-жено значний досвід і розроблено методи оцінювання ефективності та ризиків соціально-економічного розвитку підприємств у глобальній економічній системі.

У той же час теоретичні засади оцінювання потенціалу розвитку підприємств залишаються недостатньо опрацьованими, попри прискіпливу увагу до цієї проблеми ряду науковців: О. Балацького, А. Воронкової, І. Джаіна, Ю. Дорошенка, Я. Качмарика, Є. Крикавського, В. Мікловди, О. Олексюка,

Й. Петровича, С. Пирожкова, М. Пітюлича, Є. Попова, Є. Лапіна, І. Рєпіної,
О. Федоніна, Р. Фещура та інших. Зокрема, дискусійним залишається саме по-няття потенціалу соціально-економічного розвитку підприємств, через що існуючі методики його оцінювання не знайшли належного практичного застосування.

Щоб оцінити потенціал соціально-економічного розвитку як сукупності незадіяних на певний момент часу ресурсів та можливостей суб’єктів господарювання, необхідно дослідити сутність і напрями соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств за змін зовнішнього і внутрішнього середовища. Актуальним і важливим є завдання створення концепції оцінювання потенціалу розвитку підприємств для визначення доцільності та результативності змін, які впроваджуються в межах трансформації підприємств.

Теоретичні та прикладні основи формування систем управління під-приємствами з урахуванням економічного ризику ґрунтуються на загаль-новідомих концептуальних положеннях теорії менеджменту, висвітлених у працях таких вітчизняних та іноземних науковців: М. Альберта, Є. Бойка,
Б. Будзана, В. Гончарова, В. Гуменюка, П. Друкера, Й. Завадського, Л. Лі-гоненко, М. Мескона, В. Пастухової, Т. Пітерса, Н. Тарнавської, А. Томпсона, Р. Уотермана, Ф. Хедоурі, Ф. Хміля, Н. Чухрай, А. Шегди, В. Яцури та інших. Названі автори значну увагу приділяють розвиткові ефективних систем управління соціально-економічним розвитком, розробленню окремих елементів менеджменту, вдосконаленню функцій та методів менеджменту, інфор-маційному забезпеченню управлінських систем.

Планування соціально-економічного розвитку як центральної ланки систе-ми управління підприємствами машинобудування полягає в розрахунку та оці-нюванні сукупності відповідних показників (індикаторів) і є безперервним у ча-сі процесом узгодження (системного збалансування) дії в переважній більшості випадків різноспрямованих факторів, що є складною і актуальною проблемою.

Об’єктивна необхідність подальшого розвитку теоретичних та методико-прикладних основ планування соціально-економічного розвитку підприємств та дослідження його ролі в забезпеченні стійкого розвитку суб’єктів госпо-дарювання обумовили актуальність теми дисертаційної роботи, її мету і завдання дослідження.


Зв’язок роботи з основними програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження пов’язаний із держбюджетними темами кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного універ-ситету «Львівська політехніка»: ДБ/87ВГС «Формування та використання механізму інноваційного розвитку виробничо-господарських структур» (номер державної реєстрації 0104U002289, 2004–2005 рр.), де автор брала участь у розробленні методології соціально-економічної оцінки результатів реалізації механізму інноваційного розвитку виробничо-господарських структур, а також планування індикаторів соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств; ДБ/ТЕОР «Формування та розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств: теоретико-методологічні та методичні засади» (номер державної реєстрації 0107U000837, 2007–2008 рр.), де автор брала участь у розробленні методики побудови системи індикаторів діяльності підприємства, плануванні індикаторів соціально-економічного розвитку, спрямованих на забезпечення енергоощадності.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретичних, методичних і практичних рекомендацій щодо оцінювання потенціалу та планування соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств. Для досягнення поставленої мети були виокремлені та вирішені такі основні завдання:


  • дослідження сутності соціально-економічного розвитку підприємств, систе-матизація та узагальнення поняття потенціалу розвитку і змісту його оцінювання;

  • аналіз, систематизація і формування сукупності факторних показників оцінювання потенціалу соціально-економічного розвитку машинобудівних під-приємств, а також цільових груп показників оцінювання рівня досягнення мети;
  • розроблення методів оцінювання потенціалу соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств з урахуванням мети розвитку і факторів впливу на його значення – відносно сталих параметрів і змінних характеристик;


  • розроблення методу індикативного планування соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств на рівнях стратегічного і поточного управління;

  • формування моделі поточного планування виробництва продукції в асор-тименті виробів з урахуванням показників їх конкурентоспроможності, а також можливості коригування плану за змін внутрішнього середовища і довкілля.

Об’єктом дослідження є процеси оцінювання потенціалу і планування соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування.

Предметом дослідження є методологічні та методичні засади, а також практичні проблеми оцінювання потенціалу і планування соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є сукупність способів наукового пізнання окресленої проблеми, загальнонаукові принципи, методи і засоби, що використовувалися в процесі дисертаційного дослідження. Теоретичною основою роботи стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі управління розвитком підприємств, оцінювання їх конкурентного статусу і потенціалу розвитку, розроблення стратегії та плану-вання соціально-економічного розвитку підприємств. Правове поле досліджен-ня утворюють чинні законодавчі та нормативні документи, що регламентують діяльність вітчизняних підприємств. Інформаційною базою дослідження є результати проведених автором наукових досліджень, матеріали офіційної статистичної звітності, матеріали урядового порталу, результати наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів, відкрита звітність окремих підприємств машинобудування, результати анкетування, дані мережі Інтернет.

Вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань здійснено з використанням таких загальнонаукових засобів і методів дослідження: теоретичного узагальнення, системного аналізу і синтезу – для визначення сутності потенціалу соціально-економічного розвитку підприємств (п. 1.1); анкетного опитування, зведення, групування, економіко-статистичного аналізу – для формування системи показників оцінювання потенціалу підприємств і встановлення їх граничних значень (п. 2.1); табличного, графічного – для на-очного представлення результатів дослідження (п. 2.2; 2.3; 3.1); економіко-статистичного моделювання – для побудови і оцінювання симультативної моделі індикативного планування соціально-економічного розвитку під-приємств машинобудування (п. 3.1); економіко-математичного моделювання – для розроблення моделі поточного планування виробництва продукції в асортименті виробів (п. 3.2); поєднувального аналізу і експертних методів – для встановлення числових значень вагових коефіцієнтів факторів впливу і показників мети розвитку (п. 2.2). Опрацювання даних, апробація регресійних та оптимізаційних моделей здійснювалися з використанням комп’ютерних технологій і стандартного програмного забезпечення (п. 2.2; 3.1).


Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі обґрунтовано методологічні засади оцінювання потенціалу і планування соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування, запропо-новано нові наукові рішення. Наукова новизна полягає в такому:

уперше:


  • розроблено методичний підхід до оцінювання потенціалу соціально-економічного розвитку підприємств, який дає змогу встановлювати відповідність між еталонними і прогнозними значеннями факторних ознак (МП-метод) та між еталонними і прогнозними значеннями показників, за допомогою яких описується мета розвитку підприємства (ПМ-метод);

удосконалено:

  • систему індикативного планування соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств як безперервного в часі процесу розрахунку, оцінювання і узгодження (збалансування) рівнів факторних ознак, а також показників цільової групи, що базується на методах оцінювання потенціалу, економіко-математичних моделях планування індикаторів соціально-еконо-мічного розвитку та моделі оптимального планування асортименту продукції підприємств;

  • спосіб розрахунку відносної вагомості факторів впливу на потенціал з використанням поєднувального аналізу, що, на відміну від існуючих, дає змогу враховувати вплив комбінації рівнів факторних ознак на інтегральну кількісну оцінку потенціалу соціально-економічного розвитку підприємств;

набуло подальшого розвитку:

  • визначення потенціалу розвитку підприємства як можливостей до-сягнення його головної мети за певний проміжок часу в умовах відносної сталості виду економічної діяльності і стану зовнішнього середовища та з урахуванням змінюваності таких факторів, як продукція, ресурси, технологія і нематеріальні активи;
  • методичні засади формування системи факторних оцінок потенціалу, а також цільових груп показників оцінювання рівня досягнення мети розвитку підприємств з обґрунтуванням їх структури і складу на основі повного охоплення найвагоміших факторів впливу за мінімальної кількості показників, які входять у цю систему.


Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації підходи, моделі та отримані результати є методичною основою оцінювання потенціалу розвитку та планування соціально-економічного розвитку машино-будівних підприємств.

Практичне значення мають такі результати:

  • рекомендації щодо оцінювання потенціалу розвитку підприємства на підставі бальних оцінок факторних ознак (продукції, ресурсів, операційної діяльності, нематеріальних активів);

  • методичні рекомендації щодо побудови оцінювальної функції потенціалу розвитку підприємства з урахуванням відносної вагомості факторів впливу, а також комбінації їх рівнів на інтегральну кількісну оцінку потенціалу соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств;

  • методи індикативного планування соціально-економічного розвитку підприємств, які базуються на використанні економіко-математичних моделей.

Результати дослідження впроваджено в діяльність низки машинобудівних підприємств західного регіону України, а саме: ВАТ «Коломийський завод ком-плектних розподільчих пристроїв» (акт впровадження № 186 від 30.05.2008 р.), ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (акт впровадження № 10694 від 06.06.2008 р.), ВАТ «Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання» (акт № 235 від 05.06.2008 р.).

Практичні рекомендації, модель індикативного планування соціально-економічного розвитку та оцінювання потенціалу підприємств, запропоновані автором, використовували в навчальному процесі Львівського інституту бан-ківської справи Університету банківської справи Національного банку України при викладанні дисциплін «Фінанси підприємств» (для студентів базового напряму «Економіка та підприємництво», спеціальність «Фінанси»), «Аналіз інвестиційних проектів», «Фінансовий менеджмент» (для студентів базового напряму «Економіка та підприємництво», спеціальності «Фінанси» та «Облік і аудит»), у навчальній практиці, курсовому та дипломному проектуванні студентів економічних спеціальностей (довідка № 01-15/659 від 03.06.2008 р.).


Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самос-тійних наукових досліджень. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є особистим здобутком автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та отримали підтримку на 9 науково-практичних конференціях: на III, IV, V, VI Міжнародних науково-практичних конференціях «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 9–11 листопада 2000 р.; 7–9 листопада 2002 р.; 7–9 жовтня 2004 р.; 9–11 листопада 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економічні проблеми ринкової трансформації України» (м. Львів, 3–4 грудня 2002 року); Між-вузівській науково-технічній конференції науково-педагогічних працівників
(м. Львів, 21–22 березня 2006 року); V Міжнародній науково-практичній конференції «Дослідження та оптимізація економічних процесів «Оптимум – 2006» (м. Харків, 23–24 листопада 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Статистична оцінка соціально-економічного розвитку» (м. Хмель-ницький, 17 травня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту» (м. Львів, 8–10 лис-топада 2007 р.).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 22 наукові праці загальним обсягом 13,95 друк. арк., з них монографія, де безпосередньо авторові належить 6,37 друк. арк., 12 статей у фахових виданнях обсягом 5,96 друк. арк., з яких авторові належить 3,97 друк. арк. (із них 4 одноосібні статті обсягом 1,69 друк. арк.).

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 194 сторінки, містить 16 таблиць, 18 рисунків, 7 додатків, список використаних джерел – 173 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи; сформу-льовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів; визначено особистий вне-сок здобувача; вказано результати апробації досліджень та структуру дисертації.


У розділі 1 «Концептуальні засади оцінювання потенціалу та пла-нування соціально-економічного розвитку підприємств» розкрито сутність соціально-економічного розвитку підприємств, визначено зміст і етапи його планування, удосконалено класифікацію видів потенціалу підприємства, визначено теоретичні засади оцінювання та формування системи показників вимірювання рівня потенціалу розвитку підприємств.

Вивчення результатів наукових досліджень з означеної проблеми показало, що більшість науковців розвиток підприємства визначають як його незворотну, спрямовану і закономірну зміну на підставі реалізації механізмів самоор-ганізації, як здатність до перетворення при збереженні відносної стійкості і протидії змінам. Рушійною основою розвитку підприємства є його потенціал як сукупність властивостей досліджуваного об’єкта, що створюють можливість ви-конання відповідної роботи. Щодо поняття соціально-економічного розвитку підприємств, то це означає досягнення як економічних, так і соціальних інди-каторів розвитку підприємства, нарощення темпів приросту основних соціаль-но-економічних показників, підпорядкованість локальних цілей досягненню мі-сії підприємства, закономірність змін відповідно до причинно-наслідкових зв’язків.

За концепцією життєвого циклу І. Ансоффа, внаслідок нерівномірного розвитку підприємств, періоди стабільності змінюються періодами трансформації. Оскільки періоди стабільності триваліші, ніж періоди перетворень, то підприємство можна розглядати як відносно стійку цілісну систему, розвиток якої відбувається еволюційно (поступово), а періоди трансформації виникають періодично і потребують окремого розгляду в точках біфуркації. Процес розвитку підприємства слід відрізняти від процесу зростання, який безпосередньо пов’язаний із підвищенням ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства, а також із досягненням значень показників, з допомогою яких відображають економічні та соціальні цілі підприємства (прибутковість, рентабельність, удосконалення операційної діяльності, задоволення потреб та очікувань споживачів, мотивування персоналу підприємства, задоволення потреб та інтересів акціонерів тощо).


Спираючись на поняття ефективності за В. Парето, про ефективний розвиток підприємства можна стверджувати тоді, коли значення цільових показників у часі не погіршуються, а принаймні одне з них поліпшується. Дослідження показали, що на практиці більш уживаним є критерій ефективності Калдора – Гікса, за яким передбачається можливість компенсації погіршення значень певних цільових показників за рахунок поліпшення значень інших критеріальних показників.

Розвиток підприємств машинобудування відбувається нерівномірно. За да-ними Держкомстату України за 2001–2007 рр., найвищими темпами розвива-лося виробництво легкових автомобілів (середньорічний темп приросту 59,1%), автокранів (44,6%), велосипедів (27,1%), автобусів (26,3%), телевізорів (23,8%). У структурі операційних витрат підприємств машинобудування найвищу пито-му вагу займали матеріальні витрати – 69,1%. Натомість витрати на оплату пра-ці становили 12,8%, а відрахування на соціальні заходи – 4,8%. Загалом витрати на одиницю реалізованої продукції становили 97,3 коп./грн. Слід зазначити, що амортизаційні відрахування на рівні 3% у структурі операційних витрат не забезпечують інноваційного розвитку підприємств машинобудування, оскільки ступінь зносу основних засобів у промисловості досягає 60%.

У роботі встановлено, що планування соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування в динамічних умовах структурно-організаційних перетворень, активізації інвестиційно-інноваційної діяльності є актуальною, складною і багатогранною проблемою, для ефективного вирішення якої слід використовувати дієві засоби економічного оцінювання доцільності, результативності і ризиків соціально-економічних змін, а також відповідні підходи до планування, зокрема індикативне планування, яке поєднує державне регулювання з ринковим саморегулюванням та ґрунтується на збалансованій системі показників.

Індикативне планування розглядають як складову частину системи державного регулювання на всіх рівнях управління, а індикативні плани – як організаційно-економічний інструмент трансформації прогнозів, цільових програм, концепцій розвитку тощо в систему соціально-економічних індикаторів, а також як засіб досягнення встановлених цілей. Стрижнем індикативного планування є узгоджена взаємодія центральних, регіональних органів державного регулювання та суб’єктів господарювання. Важелями економічного впливу на розвиток економіки слугують податкова система, квоти, дотації, ліцензії, тарифи, облікова ставка тощо. У результаті досліджень виділено основні принципи індикативного планування: комплексність формування планів з узгодженням інтересів усіх суб’єктів господарювання, наукова обґрунтованість планових рішень, спрямованість планів на досягнення головної мети та вирішення пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку, безперервність, системність і гнучкість планування.


Реалізація стратегії соціально-економічного розвитку підприємства зале-жить від потенціалу суб’єкта господарювання, а її розроблення є ітераційним процесом формування розподіленої в часі системи цілей і напрямів розвитку підприємства з урахуванням наявних і можливих до залучення ресурсів. Така стратегія підприємства базується на дослідженні тенденцій зміни кон’юнктури ринку і конкурентного середовища, формуванні ефективної товарної політики, раціональному розподілі обмежених ресурсів між видами і напрямами діяльності.

Розроблення стратегічних цілей і планів соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств спирається на результати оцінювання потенціалу їх розвитку. У загальному розумінні потенціал – це можливості, які у ви-значених умовах у результаті практичної діяльності людей можна реалізувати в певному напрямі. Потенціал безпосередньо пов’язаний із видом діяльності і поставленою метою, яка відображається з допомогою сукупності критеріальних (цільових) показників. До переліку основних зовнішніх і внутрішніх факторів впливу, які визначають рівень потенціалу, доцільно віднести: вид діяльності підприємства, стан зовнішнього середовища, мету діяльності, продукцію, ресурси, процеси і нематеріальні активи. За матеріалами дослідження таких підприємств, як ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів», ВАТ «Луцький автомобільний завод», ВАТ «Дрогобицький долотний завод», ВАТ «Калуський машинобудівний завод», встановлено, що для підприємств машинобудування вид діяльності на коротко- чи середньострокову перспективу можна вважати сталою характеристикою, а стан зовнішнього середовища – умовно сталою. Усі інші фактори є змінними і регульованими (рис. 1).

Рис. 1. Характеристики, які впливають на рівень потенціалу підприємства

Потенціал соціально-економічного розвитку підприємств машинобу-дування пропонується тлумачити як можливість досягнення встановленої мети в умовах відносної сталості зовнішнього середовища і сталості виду діяльності з урахуванням тенденцій зміни внутрішніх параметрів. Управління соціально-економічним розвитком підприємств є цілеспрямованим процесом (рис. 2).


Рис. 2. Узагальнена модель процесу управління соціально-економічним розвитком машинобудівного підприємства

Вибір системи цілей, їх упорядкування щодо вагомості і послідовності впровадження в часі, обґрунтування актуальності та можливості їх досягнення – найважливіші завдання менеджменту.

У розділі 2 «Методи оцінювання потенціалу соціально-економічного розвитку підприємств машинобудування» формулюються вимоги щодо побудови системи цільових показників, обґрунтовується необхідність моди-фікації діючих і описуються особливості розроблених методів оцінювання потенціалу соціально-економічного розвитку машинобудівних підприємств.

Формування цілей розвитку передбачає встановлення параметрів найбільш прийнятного стану підприємств у часі. В економічно розвинутих країнах до основних цілей відносять: підвищення ефективності поточної діяльності з урахуванням балансу інтересів споживачів, персоналу і акціонерів; підтримка в суспільстві соціальної гармонії; забезпечення конкурен-тоспроможності, а також ефективності майбутньої діяльності (ієрархія цілей американських компаній: прибутковість – 89%; соціальна відповідальність – 65%; добробут персоналу – 62%; фінансова стабільність – 49% респондентів).

Ціль визначає індикатори конкурентоспроможності, встановлює напрями розвитку бізнесу і соціальної сфери, дає змогу сформувати систему переваг, раціонально використати обмежені ресурси. Розвиток підприємств машинобудування неможливий без чітко окреслених реальних, умотивованих і логічно узгоджених цілей, які дотичать ефективності виробництва і збуту продукції, інноваційних процесів, системи комунікацій, мотивування і розвитку персоналу, контролінгу, розвитку соціальної сфери. Дієвими можуть стати лише ті цілі, в яких відображено зміст соціально-економічного розвитку підприємства через систему відповідних індикаторів, а також кількісні та часові обмеження щодо їх досягнення. Дослідження, проведені на таких підприєм-ствах, як ВАТ «Промприлад», ВАТ «Львівський експериментальний механіч-ний завод», ВАТ «Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання», показали, що система цілей машинобудівних підприємств включає такі основні групи: економічні, які спрямовані на оптимальне використання ресурсів підприємств; інвестиційно-інноваційні, реалізація яких забезпечує підвищення рівня конкурентоспроможності; соціальні, які відображають потреби та інтереси персоналу як складової частини регіональної громади; корпоративні, які відображають цілі акціонерів і можуть не збігатися чи навіть суперечити іншим цілям підприємств.


З урахуванням принципу мінімальності числа цільових індикаторів у роботі виділено чотири цільові групи показників (табл. 1).

Формування сукупності факторних показників оцінювання потенціалу розвитку підприємств машинобудування з мінімальною кількістю показників базується на охопленні найвагоміших факторів впливу на потенціал. За прин-ципом В. Парето, на появу складної події вирішальний вплив має незначна кількість факторів, виділення яких (продукція, ресурси, операційна діяльність, нематеріальні активи) дало змогу, спираючись на концепцію збалансованої системи показників (BSC), сформувати групи факторних показників міні-мальної конфігурації (табл. 2).

Таблиця 1

Рекомендовані цільові групи показників оцінювання рівня
досягнення мети розвитку підприємств
машинобудування

Показники оцінювання
з боку внутрішніх суб’єктів


Показники оцінювання
з боку зовнішніх суб’єктів


В. Цільова група показників поліпшення бізнес-процесу
(фокус на внутрішнє організування)


В1. Рентабельність продукції

В2. Приріст частки ринку в сегменті продукції підприємства

1. Конкурентоспроможність підприємства
на внутрішньому і зовнішньому ринках

2. Ефективність нововведень та органі-заційних змін

С. Цільова група показників задоволення потреб та очікувань споживачів
(фокус на споживача)


С1. Рівень задоволення потреб та очікувань споживачів

1. Швидкість реагування на вимоги ринку


D. Цільова група показників розвитку внутрішніх можливостей
(фокус на розвиток персоналу та зростання підприємства)


Д1. Рівень мотивування персоналу підприємства

1. Збалансованість розвитку підприємства

А. Цільова група показників задоволення потреб та інтересів акціонерів
(фокус на фінансові результати)


А1. Рівень розвитку системи корпоративного управління

А2. Приріст ринкової вартості підприємства

1. Рівень конфліктності інтересів акціонерів і персоналу



Таблиця 2

Розроблена сукупність факторних показників оцінювання
потенціалу розвитку підприємств машинобудування


Показники оцінювання
з внутрішньої точки зору


Розрахункові
формули


Факторні оцінки потенціалу

1

2

3

P. Показники продукції

P1. Інтегральний показник якості продукції


P2. Середній коефіцієнт оновлення асортименту продукції




X. Показники ресурсів

X1. Інтегральний показник фінансового стану підприємства
X2. Середній темп приросту рентабельності

X3. Фондовіддача


X4. Середній коефіцієнт придатності основних засобів

















Закінчення табл. 2

1

2

3

X5. Питома вага матеріальних витрат в операційних витратах

X6. Середній темп приросту матеріаловіддачі


X7. Інтегральний показник якості персоналу підприємства

X8. Середній темп приросту виробітку на одного працівника

Експертний метод встановлення з урахуванням кількісних
і якісних характеристик






Високий рівень, середній рівень, незадовільний рівень



Y. Показники операційної діяльності

Y1. Коефіцієнт відтворюваності технологічного процесу

Y2. Середній темп приросту (зниження) питомої ваги опера-ційних витрат у загальному обсязі доходу (виручки)
від реалізації продукції








Z. Показники нематеріальних активів

Z1. Імідж підприємства

Експертний метод встановлення

Високий рівень, середній рівень, незадовільний рівень

Базові групи факторних ознак рекомендується формувати з урахуванням поточного стану підприємства, а також тенденцій зміни внутрішнього середовища, що зумовило включення в систему показників як абсолютних, так і відносних показників динаміки. Оскільки розширення часового горизонту може призвести до істотних зміщень оцінок, то обґрунтованим можна вважати вибір трьох послідовних років.


Встановлено, що існуючі методи оцінювання економічного, виробничого, організаційного, інвестиційно-інноваційного, управлінського та інших видів потенціалу потребують суттєвої модифікації з урахуванням особливостей підприємств машинобудування. Ці методи (витратні, мультиплікаторів порівняння, капіталізації доходу, дисконтування грошових доходів тощо) є істотно трудомісткими і потребують залучення вторинної інформації.

З огляду на складність, динамічність і комплексність процесів виробництва та збуту продукції машинобудування методи оцінювання потенціалу повинні спиратися на економіко-статистичні моделі, які будуються за такими загальними принципами, як системність, безперервність, варіантність, адекватність і оптимальність. Також пропонується дотримуватися принципу доступності, що забезпечить простоту розрахункових алгоритмів і прозорість економічної концепції. Аналіз чинних методів показав, що оцінювання потенціалу підприємства охоплює такі етапи: формування групи оцінювальних показників, прогнозування їх значень, розрахунок інтегральної кількісної оцінки і перетворення її до якісного значення. При цьому в явному виді мета розвитку підприємства не виокремлюється, тобто не відображається зв’язок між цільовими показниками і факторними ознаками.

Потенціал підприємства в такому разі оцінюють за допомогою функції U:

(1)

де p, x,y, z – коефіцієнти вагомості; p, x, y, z – оцінки факторів впливу на потенціал (продукції, ресурсів, операційної діяльності, нематеріальних активів).

Як показали дослідження, ефективним способом встановлення числових значень коефіцієнтів вагомості може слугувати поєднувальний аналіз, розрахунки за яким дали змогу встановити, що для ряду машинобудівних підприємств (ВАТ «Коломийський завод КРП», ВАТ «Промприлад», ВАТ «Стрийський завод КПО»; ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів») найбільшу відносну вагомість має фактор «продукція».

В основу розроблених у дисертації методів оцінювання потенціалу покла-дено концепції перетворення соціально-економічних індикаторів, які описують мету розвитку підприємства, у систему факторних оцінок (МП-метод: Мета → Показники) або зворотне перетворення факторних ознак у соціально-економічні індикатори цільової групи (ПМ-метод: Показники → Мета) (рис. 3; 4).



следующая страница >>